Володимир Єрмоленко: Ми знову живемо в часи епосу

tumblr_nwjcx5eRfQ1tsxc7bo4_1280Ми знову живемо в часи епосу. Людям непотрібні просто історії, їм потрібні епічні історії. Тобто історії, які ніколи не закінчуються, які весь час продовжуються. Частиною яких вони стають. Чому? бо в епосі персонаж завжди більший, ніж його історія. Він є магнітом історій. Він породжує нові й нові історії. Історія Емми Боварі закінчилася, історія Гаррі Поттера має тривати вічно. І людям потрібні знову сьогодні такі персонажі, які ставатимуть частиною їхнього життя, за якими ти слідкуватимеш, на чиї сіквели ти чекатимеш, бо вони для тебе важливіші, ніж твої власні сіквели.

ХХ століття цю любов до епосу трохи послабило, бо воно нашіптувало нам, що сама історія людства є епосом. І що вона веде до Високої Мети. І що там є персонажі, які постійно повертаються, і які продукують нові й нові варіації Високої Мети. Карл Маркс був класичним епічним персонажем, Одіссеєм ХХ століття.

Зараз цих метаісторій немає — але порожні місця завжди заповнюються. Гаррі Поттер, Гобіт, Шерлок, Вічний Біженець, Крихітка Пу, Хунта, Осама, Жозе, динамокиївшахтардонецьк — все це епічні персонажі, образи, за які тримається наша уява, які продукують все нові й нові історії. — Чому ми любимо епос? Тому що без нього нам самотньо. Тому що мають бути історії, які тримають нас протягом всього життя. Від колиски до смерті.

Don't be shellfish...Tweet about this on TwitterShare on Google+Share on TumblrPin on PinterestShare on LinkedInShare on FacebookEmail this to someonePrint this page

Михаэль Шрайбман: Особый нарративный мир любящих

12049325_790153367760918_3568071723976107066_nИногда двое любящих людей способны создать свой особый мир. Этот мир вмещает их симпатии и антипатии, прозрения и глупость, образы встреченных людей и тех, кого они хотели бы видеть, их сны, веру и сомнения, прочитанные книги, сексуальные опыты и фантазии, храмы и уличных нищих. Они создают особый язык, на котором лишь и возможно говорить в их стране. Когда же чувство умирает, мир этот разрушается, а с ним и часть человеческого существа. Чем больше вы жили там, тем больше будете затронуты смертью и разрушением.

Don't be shellfish...Tweet about this on TwitterShare on Google+Share on TumblrPin on PinterestShare on LinkedInShare on FacebookEmail this to someonePrint this page

Олег Гуцуляк: Жить в мире Каприки: Философия неоаватаризма

Нынешняя господствующая Система осознает, что жесткий авторитаризм «не срабатывает» в современную эпоху, где первую скрипку играет индивидуальный акт самоопределения. В отличие от древнего племени или клана как жёстко структурированного образования с контролированным членством, ныне существуют новые группы, функционирующие исключительно по причине индивидуальных решений, а стоит индивидам передумать или потерять свой первоначальный энтузиазм и решительность, — и такое сообщество исчезает.

Исходя из этого, по мнению Системы, обеспечить более успешное исполнение их программы господства над массой потребителей может метод «нюансированной демиургии», который удачно описал русский традиционалист диакон Андрей Кураев. Этот метод существует в нарративных текстах типа жанра «фентези» или «детектива» — казалось бы нереальные, миры «фентези» впитываются в реальность и изменяют её. Происходит своеобразная «экспансия ирреального». Человек ещё не согласился с новым измерением, но ему предлагают мыслить в определенных понятиях — и, в конце концов, мир «Матрицы», «Космических войн», «Звёздного Крейсера Галактика», «Сейлормун», «Властелина колец» или «Игр престолов» становится реальным миром, его «жизненные ценности» врастают в образы бытия, делают его реальным для других, вступают в космогоническую борьбу с инерцией явственного бытия. И именно искусство способно создать альтернативную реальность и дать возможность ей просочится из мира ирреального в мир явственный («демиургическая нюансированная наррация» по типу борхесовского «Тлён-Укбар»).

Читать дальше →

Don't be shellfish...Tweet about this on TwitterShare on Google+Share on TumblrPin on PinterestShare on LinkedInShare on FacebookEmail this to someonePrint this page