Марія Воробець: Плазма

Плазма                                                

Всі стани створені тобою —
Речовина передає
Що роблять в просторі обоє —
Любов і его, що з них є?

Як є любов – тебе багато,
Ти всюди в злагоді з усім,
Тебе возносить вічне свято
Того що є у святі цім.

Є цей момент, який нічого
Не означає у житті,
Ознака має відлік того,
Що его мітить у тобі.

І як сплелись в єдиній стрічці
Життя і вічність ? – маєш знак.
Невмотивована дволикість
Дає буттю звучати в снах.

29.12.2019

Марія Воробець: Дзеркало

Все стало не відразу – в перспективі,
В свідомості єдиного буття…
Спочатку було поле, в Божій ниві
Дано відразу все —  буття й життя!

Закон один для всього існування!
Одна основа, дзеркало одне…
Спостерігай сюжет без зволікання,
Щоб не втягнуло в мариво сумне…

По ниві колосилися зірниці,
Священнозірря проявляло мить,
Над полем переспівом райські птиці
Звучанносвітло сіяли блакить.

Говіла радість в вічнім передзвоні,
Єдиносущність маючи в бутті,
Не ставлячи в говінні перепони,
Без часу й простору у думці та меті.

Тривалість Раю відліку не знає,
Не має вічність місця і числа,
У Дусі Все – не зірка в небі сяє,
А сяє Сила Вічноджерела!

І сяйво це горить у кожнім серці,
Бо всі серця живуть одним вогнем,
Та Перст Творця створив стійке люстерце,
Щоб ззовні оглядать своє лице.

А відображення сприймаючи Творіння
За власність, відображення Вітця,
Без перепон вступило в управління,
Привласнивши Гармонію Творця.

У віддзеркаллі тім є і сонце й зорі,
Живі істоти проживають дні,
Все ніби дійсне, та всі ті простори —
Лиш спостереження в неспанім сні. Читать дальше →