Архивы раздела: Uncategorized

ЛІТАТИ              

Нам крила небесні дані для польоту,

Щоб Манну Вселенську прийняти сповна!

Літати щодня – найцінніша робота,

Літати! Коли між думками війна…

Літати, коли повсякденна робота

Знекровлює силу натхнення сповна,

Літати, коли нас постійна турбота

Приковує міцно до самого дна.

Літати над містом, над садом, городом,

Над маривом злим, що принесла війна,

Літати над світом, над світлим народом,

Щоб силу Його оцінити сповна!

Літати над морем, співати в польоті,

Сміятись і плакать, як вістка сумна,

Літати! Коли навіть крила в болоті,

Коли над Землею ментальна стіна!

Літати! Земля у польоті Говіє,

Говіє співанка весняного Дня!

Літати як Птиця, щоб смутні події

Розвіяти Крильми Світанку зрання!

Літати, бо Дух не прикутий до рами

Тілесних обмежень, суспільного сну!

Літать! Щоб вселенські розіграні драми

Розкрились для Світла, прийняли Весну!

Літати, хай думка не висне над тінню,

Щоб нечисть згоріла до самого тла!

Щоб чистим в нас було блаженне сумління,

Щоб Сила Духовна зростала й цвіла!

Літать й Процвітать, межі зникнуть як тіні,

Дух Світла розсіє всесвітню імлу!

Літаймо і з нами хай Сонце радіє,

Проміння хай входить у думку тісну

Людей, що накормлені  сном люцифера,

неначе матерія перша була),

Сміється над людом уся атмосфера,

Сміється природа, що з Духу зросла!

Посміймося й ми, тихо крила здійнявши,

Нам Сяяти в Дусі і Радість нести!

Пізнає і сонний до вічності ставший,

Що Ти без Духовного Світла не Ти!

11.11. 2020 11.00

Марія Воробець

Твоє багатство  – твоє сприйняття!

Ваша реальність живиться настроєм

Потоку хвиль в гармонії, вас Троє

Стають Одним і рай стає буттям.

Тут твоя розкіш, вічно сталий дім

Де цвіт магнолії кохається з зірками,

Де спів лелек мов ніжний шепіт мами

Вирівнює емоцію снаги.

Рай многоцвітний грає в тон Душі,

Вселенський Дух квітує в такт Світання,

Гортає подих миті спонукання

Блакитних Дум ! У подиху усі.

31.10.2020

У день наш золото ввійшло,

Блищить роса на кромці сосен,

Блакиттю цілувала  Осінь

Намисто вуст, стрімке чоло.

У день ввірвалась Благодать,

Чарує барвами привітно

Свята гора,

Немовби діти

Фарби розтраскали уряд —

Так грає кольорами ліс,

Птахи  гуртуються в громади.

Сміється вітер до упаду :

Пора Дарує Злота Віз!

Амінь

24.09.2020        

ПОСМІШКА СЕРЦЯ

З середини Тебе всміхається Бог,

Незримо горить Його світло.

Зсередини сяйво в зіницях обох

Висвітлює свіжу палітру

В набутий пейзаж.

Тихо котиться сон

Крізь розум розділених вражень,

А простір гукає із різних вікон,

Твій простір з не твоїм пейзажем.

А де новизна твого свіжого Я,

Що стукотом Серця різниться?

Де ракурс пізнання живого Творця,

Що світлом із взору іскриться?

Де біла трава, фіолетовий дуб?

Де сальсу викручують тіні?

Блаженні володарі газових труб?

Де постять міністри несмілі?

Поглянь світлом істини з Серця свого!

Помилуй забріханий простір

І світ розпахнеться промінням його,

Бо в світ ти з’явився не гостем!

Ти тут повноправний господар тепла,

Що з тебе твій Дух проявляє!

Живи, щоб Любов з твого серця текла,

Тоді лиш твій світ стане Раєм!

Хай бачення чистим гірським джерелом

У  сну каламуть протікає,

Дзвенить  феєричним криштальним дзвінком,

Вібруючи, в даль проникає!

Хай ніжить те бачення кожен рядок,

Милується вітром, туманом,

Хай звук, що видзенькує диво-дзвінок

Приводить до Світлого стану

Уми всіх людей, видозмінює твердь

Сприйняття мілкої системи!

Промінням хай в’ється Життя круговерть

В розкритому радісно Серці!

14.09.2020

ВАРТО

Чи варто знати тому, хто не хоче,

Що поле, вітер, сонце – то є рай,

Що в горах джерело про це дзюркоче,

Що спів про радість нам голосить гай!?

Чи варто людям Серденько відкрити,

Коли думки наповнені страхом,

Коли Любов – у ній лиш сила Жити —

Сприймається чи слабкістю, чи злом!?

Чи варто відкривати людям правду,

Коли не відчувають, не беруть!?

Незнанням своїм чинять в собі зраду

Своїй природі, бо не ймуть де суть.

Та Рай незмінний!

В кожнім вдосі Вдячність!

У кожнім русі трепет висоти!

Бо існування – Сяйва вічна радість,

БО  ВІЧНІСТЬ ДУХУ НЕ ПЕРЕМОГТИ!

6.09.2020   12.12

РАДІЙМО          

Радіймо, радість має зміст,

В ній творча сила милування,

Як легкоздійсненне жадання,

Натхненна мить , енергоріст.

Радіймо тут, де сонце сходить,

Де джміль співає про любов,

Радіймо снам, світанкам, оді

Про чистоту мислебудов.

Радіймо нині, в кожнім вдосі

Вбачаймо радісне життя,

Радіймо вітру, що у коси

Лахматі верби запліта.

Радіймо місцю, де колиску

Матуся тихо колиса,

Радіймо зорянім намисту,

Що над Землею повиса.

Радіймо, радість як лікарство,

Як миро, мед, мамин пиріг,

Радіймо, зметушніле людство,

Лиш радість вам продовжить вік!

Відкриє очі в справжнім стані,

Де тиха радість змиє все,

Порве нарощені кайдани,

Очистить думку, принесе

В твій світ ясну погожу днину,

Розкриє силу пізнання,

І чисту радісну людину

Прийме у Рай Свята Земля!

21.12.20.07.2020

Окрім Любові в нас немає почуття,

Все решта сон, ілюзія, омана!

Ми є любов!  Ми цілісне буття!

Ми радість миті, суть багатогранна.

Ми є Життя, окрилене єством

Всевідчуття  вселенського настрою,

У нас є все щоб бути сим добром,

Мотивом сим гармонії благої.

Горить Огень у Серці  ВСЕБУТТЯ,

Рушійна Сила вічної наснаги

В Цілющій моці втілює в життя

Святенні форми світом рівноваги.

Скрізь рай очей — проявлена краса,

Одухотворена співоча дійсність.

Поринь в Єдиноцілісне Буття,

Що є Любов, Суть Духу Світла, Вічність!

6.06.2020

ЗАРАЗ

Змінне все, і ума перспектива

Досягає до тімені сну.

І орошує Радості злива

Перекроєну людством Весну.

Творчий Дух осягає довкілля,

Розливається тихо любов

І квітчасто-зіркове похмілля

Розчиняє гнів мислебудов.

Розгортається вічна присутність,

В усвідомлення кануть думки –

Тут в просторі являється Мудрість

Й Зараз творить Життя сторінки.

6.06.2020