
Джон Р.Р. Толкиен: Миф – это то, что мы выдумали об истине

Автор: M. Bruk
20.09.2016 12:51
Иудаизм включает в себя тексты Торы и Танаха и интерпретации мудрецов, которые создали множество комментариев к Торе, а также сборники мидрашей. Мидраш — это версия детализации событий, о которых в Торе сказано кратко.
Когда возникло христианство, оно с большим уважением восприняло Тору и Танах, считая (как и евреи) эти тексты имеющими Б-жественное происхождение. Но христиане не всегда доверяли еврейским толкователям и в результате приняли Тору Письменную (Танах), но не Устную (мидраши и интерпретации мудрецов). Читать дальше →
Нас как евреев не может не волновать судьба Западного мира – так как для большинства евреев – Западный мир является местом обитания (ареалом).
=-=-=-=
Если говорить точнее, то до создания Израиля – евреи обитали в двух ареалах:
– Западно-христианском;
— Арабско-мусульманском.
В дальнейшем произошло три фактора:
— создалось государство Израиль, куда переместились наиболее патриотические евреи;
— евреи из арабского мира почти полностью перебежали или в Израиль или в Западный мир;
— Западно-христианский мир – значительно секуляризировался, ослабив свою христианскую идентичность.
В итоге – еврейский мир получил два новых ареала: Читать дальше →
Автор: M. Bruk
14.01.2016 18:36
(Заготовка для мощного прорыва)
ВВЕДЕНИЕ
Недавно я размышлял над темой беженцев в Европе.
Эта тема — многоаспектная.
Один из аспектов – это вопрос отношения сильных к слабым.
Сильные – это европейцы, слабые – это беженцы…
(мы сильно упрощаем схему, чтобы выйти на простор открытий).
=-=-=
Далее возникла идея – посмотреть тему в историческом разрезе.
Возникли несколько исторических пар.
ПАРА 1:
Иудаизм – как тема вывода рабов (еврейских рабов из Египта).
Христианство – как тема жалости к слабым.
(Общий «контраст» — иудаизм рисует глобальную политическую картину, Читать дальше →
порывистость должны им прислуживать. Но это также описывает три типа народов или групп Читать дальше →
«І відійшовши трохи, впав на лице своє і говорив: Отче мій! Якщо можливо, нехай мине Мене чаша ця; втім не як хочу Я, але як Ти.»
Євангелія по Матфею26:39.
Що є Волею Істинною, як пізнати і прийняти, усвідомити і злитись в людському тілі з Волею Бога, з Ритмом Божественної Рівноваги і Гармонії, з Досконалістю Божої Істини? Стати цією Істиною?!
Метафізичний процес досягнення глибоких Істин завжди непростий, та цікавий. Кожна нова сходинка відкриває багатовимірні лабіринти, кожний вибір веде до невідомих подій. Так, крок за кроком, збирається Великий Досвід в скриньку Душі. Ось про деякі моменти в прояві сьогоднішньої реальності хочеться переказати словами.
Глибоке пізнання матерії неможливе без розуміння різних точок сприйняття реальності. Ми знаємо, що наша Земля – експериментальна планета і життя її складає переплетення різних частотних рівнів і енергетичних особливостей. І якимось чином на нашій планеті водночас Душа проходить різночастотний досвід, різні ступені пізнання, різноманітні відчуття і проживання. Тому процес ВОЗНЕСІННЯ такий складний і проводить через багато Етапів пізнання – від страждання до Високих Станів Одухотворення. Та Шлях Вознесіння неможливий без повного ментального Очищення, без усвідомлення, що таке матерія третього-четвертого виміру. А отже, без відпускання цієї матерії. Це стосується відношення до споживання, відношення до Всього Творіння Божого! Читать дальше →
Скажем так, что разделение на Восточую и Западную церкви произошло в год смерти уже Ярослава Мудрого и что ни один догмат католичества не был осужден Вселенским Собором и против него не был сформулирован анти-догмат… К тому же теперь сняты и взаимные анафемы. Счастье, например, Кельтской церкви, что их схизму с Римом в то же время предотвратила своими гигантскими усилиями их королева венгерка Маргарита Шотландская. Увы, к дочерям Ярослава Мудрого Анне-Агнессе и Элизавете-Еллисив мы можем предьявить в этом отношении определенные претензии…
Нововведения Рима
Читать дальше →
Метафізика в найбільш повному і найбільш всеохопоному розумінні цього слова є абсолютне, неминаюче бачення ВСІХ аспектів реальності з позицій Істинного Першоначала, Першопринципу.
«Метафізичними» у суворому розуміні можна назвати тільки ті рівні, котрі розташовані за межею Фізики, а фізика (грецьке «фюсіс») позначало Природу (Natura), тобто галузі Буття, які піддаються закону Народження і Смерті, тобто галузі Становлення. Сам термін «метафізика» вже несе у собі певний негативний сенс, бо в ньому акцентується не сфера реальності сама по собі, у своїй позитивній, стверджувальній якості, а подолання і навіть заперечення сфери, яку називають «фізикою». Отже, термін «метафізика» вказує на ті сфери, котрі досконалим чином переважають галузь всього Становлення, всієї Природи.
Інший термін, який тісним чином повязаний із «метафізикою», — це «трансцендентне«, у перекладі з латині «за-межеве», «те, яке переходить межу». Тут знову ми зіткнулися з проявом заперечення або подолання чогось, що обмежене межею і перебуває п цю сторону цієї межі.
Третій термін, який характерний для Метафізики — це «абсолютне«, що означає «від-далене», «звільнене».
І знову та ж ідея «подолання», яка передбачає незадоволення, несамодостатність того, що дано, що наявне саме по собі, і орієнтована на звільнення від цієї наявної данності.
Читать дальше →
Участник первого конгресса правых в защиту культуры, французский философ-персоналист Габриэль Онорэ Марсель (1889-1973) за два года до своей смерти издал книгу «В путь, к какому свету?» (“En chemin, vers quelle lumiere?”), в которой с автобиографической точностью описал свой путь к «традиционализму».
Евангельское учение он воспринял как «универсальность человеческих и христианских ценностей», но не сводил его к «этическому конформизму». Вопрос традиции для него особенно стал важным.
В 1962 г. Центр итальянской жизни организовал «Международную Римскую встречу, посвященную культуре», темой было «Современное определение традиционалистских ценностей», по результатам её была издана книга “Autori vari. Incontro romano della cultura” (Roma, 1962). На этой встрече Г. Марсель сделал вступительный доклад и выдвинул «теорию метафизической, традиционалистской и новаторской правой». Спустя десять лет он изложил свою позицию еще более четко в статье «Интеллектуальная протяженность Европы», опубликованной римским журналом “La Destra”. А еще через несколько месяцев Г. Марсель выступил в Турине на «Первом Международном Конгрессе в Защиту Культуры (Интеллектуалы за Свободу)» с докладом «Размышления об антикультуре – не являются ли сами агрессоры осужденными?».
Читать дальше →
Сучасна наука саме християнство розглядає одним з таких каналів, якими дійшли до нашого часу язичницькі міфи та реалії. Щонайперше, через те, що значна частина обрядів та вірувань стародавніх слов’ян не протирічить християнському вченню (1), а тому не були у більшості втрачені з прийняттям християнства, а “асимільовані” останнім (2).
Різні дослідники використовують різні терміни на означення факту збереження язичницького світобачення та світовідчуття у християнстві, а саме:
“останки старої релігії в селянській обрядовості” (3), “релігійно – магічний синкретизм” (термін болгарського етнолога М. Арнаудова) (4), “народне християнство” (5), “побутове православ’я, що і є язичництво всередині християнства” (за М. Бердяєвим) (6), “язичництво в православ’ї” (7), “сліди забутих структур універсумів часів міфу та гностиків” (8), “двовір’я” (“двоєвір’я”) (9), взаємодія “магічної дохристиянської релігії і християнства” (10), взаємодія міфообрядної (архаїчної, поганської) і релігійної (християнської) свідомостей і культур (11).
Самі ж християнські автори (Л. Ейнхофер) зв’язок християнського культу з містеріями, вплив з боку іудаїстських культових традицій, своєрідність східнохристиянських (александрійських, антіохійських, східносирійських) культів пояснюють як прояв безсвідомих запозичень християнством відповідних історичних періодів з сучасного йому соціокультурного оточення (12).
Читать дальше →