Назіп Хамітов: Не підмінювати мету на засіб!

У зв’язку з розвитком дискусії щодо причин, способів і перспектив подолання академічного плагіату, більш докладно висловлюю свою позицію щодо вторинності проблеми плагіату по відношенню до проблеми новизни.

Чи є плагіат в науці безумовно ганебним? Так, як будь-яка крадіжка. Проте, на моє переконання, сьогодні слід говорити не просто про плагіат, а про більш широку й значущу проблему – головного критерію академічної якості та гідності. І таким критерієм не може бути відсутність плагіату, цей критерій – присутність наукової новизни, заради якої і існує наука. Причому такої новизни, яка є практично значущою для суспільства, його сучасності та майбутнього.

Якщо ж ми ставимо питання лише про викривання плагіату, відриваючи його від питання наукової новизни, то замінюємо мету на засіб. І це є доволі небезпечним для нашої академічної спільноти.

По-перше, ми можемо сформувати аспірантів і докторантів, які будуть вправно компілювати з необхідними посиланнями, тексти яких проходять антиплагіатні програми, але є не дисертаціями, а об’ємними рефератами. Читать дальше →

Марія Воробець: Дія

389421db2cbcf554a907329f4ff01ef3«…Знову й знову запевняю тебе: коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства!» Никодим запитав Ісуса: «Як може людина, будучи старою, народитися? Чи може вона вдруге ввійти в утробу своєї матері й народитися?» Ісус відповів: «Знову й знову запевняю тебе: коли хто не народиться від води й Духа, не може ввійти до Божого Царства! Народжене від тіла є тіло, а народжене від Духа є дух. Не дивуйся з того, що я сказав тобі: Вам потрібно народитися згори…» (Івана 3:3-7).

Матеріальний — Духовний світ, Тональ – Нагваль, Щільний – Тонкий простір…. Визначень багато у людському словнику.

Для людського розуму Духовний світ здається чимось незрозумілим, а отже піддається сумнівам. Людський розум опирається на події, проявлені, побачені, почуті, тобто на все що відбувається в процесі зовнішнього сприйняття. Він черпає знання в зовнішньому світі завдяки вже існуючим догмам, тому світ для того розуму сприймається як щільний, існуючий непорушно. Закони щільного світу, визнані завдяки існуючій програмі здаються для розуму непорушними.

Звідки виникла уява про непорушність, про незмінну щільність матерії? Читать дальше →

Рада Анчевская: Сцена – это преображённое музыкой пространство другого мира

mIySXxuFIN4«Я считаю, что то, что мы делаем, это не столько обращение к Традиции, сколько жизнь в Традиции. Ну то есть, можно обращаться к мифам как к книжкам, а можно жить в пространстве мифа. Это примеро разница как между культурологом, изучившим бытование разных представлений о домовых и русалках и человеком, живущим в лесу, в избушке, который просто живёт в мире, в котором рядом с ним бродят лешие, в остывающей бане греется баенник, а дома надо оставлять ложку каши домовому. Когда мы выходим на сцену, мы переселяемся в мир мифа и ритуала, в мир, где символы не картинка в книжке, а нечто живое, пульсирующее. Разумеется, я понимаю, что к этому миру нужно относиться с уважением, не ходить за красные линии, не вести себя фамильярно – это вопрос самосохранения. Сцена – это преображённое музыкой пространство другого мира. В этом смысле, каждый концерт – это ритуал. Исполнитель переходит границу между бытовым своим функционированием (приготовить еду, сходить на работу) и начинает свой личный ритуал погружения в музыку, в пространство, в котором миры проницаемы».

Рада & Терновник (полное интервью читать здесь >>> )

Володимир Єрмоленко: Краплі амброзії все змінюють

800px-Alyson_MichalkaІнколи кажуть, що в музиці вже нічого нового бути не може. Що всі ноти, мелодії, переходи гармонії, тембри хтось до нас уже зіграв або заспівав. Але щороку, щомісяця, щодня виявляється, що все не так. Чому? Бо в музиці головне — це маленькі речі. Комахи творчості. Несподівана нота, несподіваний акорд у всім відомій послідовності, новий тембр, новий ритм, новий інструмент, нова інтонація. Краплі. «Ре» замість «до» у певній мелодії може вирішити все. Змінити світ. «Ре» замість «до».

У житті все так само. Ми всі, зрештою, живемо тими самими темами, що й дві тисячі років тому. Кохання, дружба, війна, смерть, страждання, радість. І ніби всі ці речі вже давно люди прожили і в них давно хтось до нас усе зрозумів. Тому хтось говорить про «архетипи» і любить їх досліджувати. Але я не люблю «архетипів». Чому? Бо вони втрачають головне: маленькі речі. Нюанси. Комах. «Ре» замість «до». Один погляд, жест чи слово змінює всю історію, і один «архетип» перетворюється на інший. Це теж немов нова нота у відомій послідовності акордів, яка змінює все. І ми переживаємо все ніби те саме, що і герої великих творів — але не те саме. І Одісей не повертається на Ітаку. А Трістан краде Ізольду. Все змінюють ці краплі. Краплі амброзії.

Марія Воробець: Небесне тяжіння

        Небесне Тяжіння
Ой як же було ізпрежди віка (Стародавня пісня-коляда)
              Ой, як же було ізпрежди віка
Ой, дай Бо[г].
              Ой, як не було неба і землі
Ой, дай Бо’.
              А тільки було синєє море
Ой, дай Бо’.
             На тому морі горіли огні
Ой, дай Бо’.
             Коло тих огнів сиділи святі.
Ой, дай Бо’.
             Радять радоньку, кого в море послать.
Ой, дай Бо’.
             А святий Петро говоре на то
Ой, дай Бо’.
             Та достань Петро жовтого піска
Ой, дай Бо’.
             Та посіємо по всьому світу,
Ой, дай Бо’.
             Щоб уродилось небо і земля
Ой, дай Бо’.
             Небо зорями, земля квітами
Ой, дай Бо’.

Розсіяний пісок, вишкалений Земним тяжінням, через Раду Радоньку Вселенського Єдиного Закону вивертається в структуру кристалічну, в якій знаходився до появи тверді (вода – рідкий кристал). Мудра співанка Українського народу розповідає про появу щільного трьохвимірного простору на нашій планеті.  Синя Мудрість нашої Землі голубіла в просторах Всесвіту, тримаючи заключну Ментальну конструкцію Всесвіту в Райському стані. Рада Радонька Всесвітнього Божественного Розуму через спрямування більшої частини чоловічої енергії (до того стан Єдності) створила щільний стан свідомості планети і її жителів (в колядці чоловіча Енергія передана Апостолом Петром, за допомогою стану сприйняття якого в цивілізації відбулось встановлення патріархату).

  Спроба перебування в Стані трьох-чотирьохвимірного сприйняття, в якому переважала чоловіча енергія, інакше — стан дисбалансу, так як Бог Всюди і Буття Безкрає, змогла перевести  стан суспільної свідомості планети на іншу стадію розвитку сприяняття, ніби обійти всі частоти й з іншого боку перейти до Глобального Переходу всієї системи у вищий стан сприйняття, що засвідчили вчені, які вивчають атомну фізику ще в січні 2013 року – ми почали жити в іншому середовищі. Протон атома водню в діаметрі зменшився на 4%, спочатку помінявши напрямок обертання з лівого на правий (Вселенський напрямок обертання).  

  Українська Колядка, як велике Джерело Істини пояснює всю історію Буття нашої Землі. У вищому стані свідомості – над синім морем горіли вогні, біля вогнів сиділи Святі – наш стан свідомості у вищому Вогенному вимірі (високочастотній стан з щільного стану виглядає як вогонь, на прикладі Сонця – світила, центру нашої сонячної системи). Святі радили радоньку кого в море послати — як укорінитись в щільному стані ? Через зміну, перевагу чоловічої енергії вся земна система почала оберти в протилежному напрямку, що організувало наш звичний ментальний земний трьохвимірний простір.
Читать дальше →

Поетичні переклади

ЛІКОСТОМОНОВІ ОДИ (зі старогрецької)

Ім’я цього давньогрецького поета — Тімн Лікостомон — відоме, як правило, історикам античної літератури. Він належав до кола афінських послідовників римських поетів — неотериків. Його твори не входили в радянські часи до хрестоматійних видань з тієї причини, що важкий шлях служіння музі поезії вивів Лікостомона в кінці буремного життя на дорогу в християнський скит. Звісно, як кожен неофіт, він прийняв Об’явлення з усім максималізмом новонаверненого і тому облишив писати оди, що, мов дзеркало, відбили намагання пошуку ним Істини. Вважається, що древність — то засушені квіти, яким годі повернути колишні барви й духмяність. Та все ж кожне покоління осмислює досвід попередників.

ДО ДРУГА

Сніг на узгір’ї ясний лагідно землю накрив.
Втішся, прочанине, тут шляху для тебе нема.
Кригою вкрито струмки, холод торкається віч,
Спить хижий звір у норі — доля така на землі.

Але шукає мудрець шляху уперто у вись,
Сповідь несе він богам свого життя на душі.
Тішаться з того жерці, — все їм відомо про те,
Тут ось цей, сивий, знайде білу від спокою смерть.
Читать дальше →

«Бытие» как «вслушивание-в-язык» и «фантастическая этимология» и «мифопоэзия» как его практики

В своё время британский философ А.Н. Уайтхед констатировал, что нация может исчерпать потенции определенной формы цивилизации (например, на начало ХIХ в. украинская нация «исчерпала» «византийскую» форму; в XVII-XVIII вв. параллельно с «византийской» происходило становление «барокково-метафизический» формы, затем насильственно прерваной, но успевшей «оплодотворить» П. Величковского и Ф. Достоевского), но не исчерпать своих творческих сил. Энергия наций устремлена вперед к новым приключениям воображения. Всегда возникает мир мечты, дающий затем толчок к действию. Вначале, Колумб размышлял о шарообразности Земли, безграничном океане и грезил Востоком. Приключения редко достигают цели. Но не доплыв к Индии, он открыл Америку [Уайтхед А.Н.  Избранные работы по философии / Перев. с англ. Общ. ред. и вступ. Ст. М.А. Кисселя. – М.: Прогресс, 1990. – С. 685].

В каждой культуре находятся большие возможности,  оставшиеся нераскрытыми, не осознанными и не использоваными на протяжении всей жизни данной культуры. Эти «нереализированные возможности» хотя и забыты, но досих пор, как указывал М. Хайдеггер, «живут» в языке, который есть «домом Бытия» («лингварным лабиринтом», по Ж. Дерриде). Читать дальше →