Олександр Вересень: Символи і доля

1ыывывЦі фото зроблені в Києві біля кінотеатру «Росія».
Це дитяча площадка, при чому, як видно з фото, з недешевих — тобто хтось виділив чималий кошт (а значить мав інтерес).

І що ми бачимо:
Дві Потвори в які, в їх пащеки залазять, граючись, діти.
Поруч — символ Вічності: Змій, який кусає свій хвіст.
От вам і алхімія у центрі Києва.
Дві Потвори ніби замкнені одна на одну; символічне «пожирання» дітей — гарна метафора як всіх перетравлює монстр суспільства.
А Змій Вічності, тихесенько так, шепоче: «Це буде завжди».

Отже, з точки зору сенсу, закладеного в символи, ця дитяча площадка є метафорою Вічного Пекла (ну Ви же не думаєте, що зубасті потвори населяють Вирій).
Батьки приводять туди діток, ті граються, всім добре.
Але організований простір, особливо через потужні символи, завжди, в тій чи іншій мірі, зумовлює учасників дійств своїми значеннями.
Це ніби метамодель «божества».

Ніхто нічого не помічає.
Всі «просто» живуть.
Звичайнісінька Чорна Магія та її Ера у самому розквіті.

1ввв 1вввч ыыы

Олег Гуцуляк: Жить в мире Каприки: Философия неоаватаризма

Нынешняя господствующая Система осознает, что жесткий авторитаризм «не срабатывает» в современную эпоху, где первую скрипку играет индивидуальный акт самоопределения. В отличие от древнего племени или клана как жёстко структурированного образования с контролированным членством, ныне существуют новые группы, функционирующие исключительно по причине индивидуальных решений, а стоит индивидам передумать или потерять свой первоначальный энтузиазм и решительность, — и такое сообщество исчезает.

Исходя из этого, по мнению Системы, обеспечить более успешное исполнение их программы господства над массой потребителей может метод «нюансированной демиургии», который удачно описал русский традиционалист диакон Андрей Кураев. Этот метод существует в нарративных текстах типа жанра «фентези» или «детектива» — казалось бы нереальные, миры «фентези» впитываются в реальность и изменяют её. Происходит своеобразная «экспансия ирреального». Человек ещё не согласился с новым измерением, но ему предлагают мыслить в определенных понятиях — и, в конце концов, мир «Матрицы», «Космических войн», «Звёздного Крейсера Галактика», «Сейлормун», «Властелина колец» или «Игр престолов» становится реальным миром, его «жизненные ценности» врастают в образы бытия, делают его реальным для других, вступают в космогоническую борьбу с инерцией явственного бытия. И именно искусство способно создать альтернативную реальность и дать возможность ей просочится из мира ирреального в мир явственный («демиургическая нюансированная наррация» по типу борхесовского «Тлён-Укбар»).

Читать дальше →

Лекция о тамплиерах в России (Кирилл Серебренитский)

Запись лекции, прочитанной Кириллом Серебренитским 31 июля 2011 года в клубе АртеFaq, Москва.

Езотерична історіософія України як метаініціація геокультури: між тотемами і табу

У статті визначено феномени історіософської, інтроісторичної та геокультурної реальності України, проаналізовано провідні тенденції еволюції українського національного культурного духу, розглянуто версії нереалізованих проектів розвитку національної самосвідомості в контексті європейської цивілізаційної традиції та можливості їх «нового прочитання».

Ключові слова: ініціація, історіософія, національна культура, європейська цивілізація, Європа, Україна, Тарас Шевченко, Іван Франко, нові гуманітарні праві.
В статье определены феномены историософской, интроисторической и геокультурной реальности Украины, проанализированы основные тенденции эволюции украинского национального культурного духа, рассмотрены версии нереализованных проектов развития национального самосознания в контексте европейской цивилизационной традиции и возможности их «нового прочтения».
Ключевые слова: инициация, историософия, национальная культура, европейская цивилизация, Европа, Украина, Тарас Шевченко, Иван Франко, новые гуманитарные правые.
In the article defines the phenomena historiosofic, introhistory and geo-cultural reality of Ukraine, analyzes the main trends in the evolution of the Ukrainian national cultural spirit, reviewed version of unrealized projects of national identity in the context of the European civilizational traditions and possibilities of their “new interpretation”.
Keywords: initiation, historical philosophy, national culture, European civilization, Europe, Ukraine, Taras Shevchenko, Ivan Franko, a new humanitarian right.
Читать дальше →

«Шам Бала» — «Слава Ваала»: великая конспирологическая тайна финикийских жрецов

Когда в следствии катаклизмов цивилизация Атлантиды погибла, тогда семитоязычные Карфаген и другие финикийские города-государства заблокировали Гибралтар, установили своё доминирование в Средиземном море и прервали традицию, хотя и незначительных, контактов между Старым и Новым мирами. Только хамитоязычному Египту в борьбе за сферы влияния и рынка удалось отстоять определенную независимость от Финикии и удовлетвориться выходом к Аденскому заливу и Аравийскому морю. Финикийцы сумели убедить египян, что сказочнная страна Пунт (она же «страна богов», Та-Нутер), к которой плавали раньше их предки, — это страна Офир (теперь — Афар в Джибути) на месте тектонического провала на восток от Эфиопского нагорья и что путь к ней египтян вдоль берега Красного моря значительно меньший, чем путь к ней для финикийцев — минуя столпы Мелькарта (Гибралтар) вокруг всей Ливии (Африки). Известный поход якобы «нанятых» египтянами финикийцев в VІІ в. до хр.е. и должен был это доказать египетскому фараону Нехо ІІ. По нашему мнению, миф о борьбе между Гором-Тотом и Сетом-Баалом — это символическое отражение борьбы Египта с семитами-финикийцами (Сет — бог востока и пустыни). Последние отобрали у египтян торговый путь на запад — «глаз Гора», т.е. систему маяков, построеных вдоль всего западного каботажного пути во «Внешнее море» (океан) к Канарским островам (Пунт), куда, в свою очередь, прибывали торговцы из Америки. Бог Гор назван в египетских гимнах «священной утренней звездой, восходящей на запад от страны Пунт» и он же тождественен богу Ашу, покровителю западной части мира вообще и символом которого, как и Гора, был сокол.

Масони-ілюмінати

Вважається, що антицерковна позиція засновника ілюмінатів Вайсгаупта була породжена шоком, який виник внаслідок заборони в 1773 р. папою римським Климентом (під тиском монархічних урядів Франції, Іспанії та Португалії) ордену Ісуса (єзуїтів), ревним членом якого він був (у Франції аналогічний «шок» викликав дещо інше явище — феномен «чудовиська з Живодану», таємничого хижака, який винищував в сільській місцевості жінок та дітей як покарання Франції за гріхи). В 1786 р. ілюмінати як агенти і симпатики Сполучених Штатів Америки були заборонені баварським урядом за підготовку скинення усіх європейських монархій і Ватікану. Багато ілюмінатів перейшло у просвітницьку організацію „Німецька Єдність” або емігрувало у північноамериканську католицьку колонію Віргінію (майбутній штат США Вірджінія), дезаснували ложу, секції якої розкинулися по всіх інших штатах, а самі північноамериканські ілюмінати прийняли ім’я „якобінців”. Згідно з переданням, саме Адам Вайсгаупт був автором ескізу печатки США та піраміди зі „всевидячим оком”, Фенікса та прапора із 13 полос і 13 зірок. Читать дальше →

Зоря храму Морія

В Південній Осетії над селом Кобет Дзауського району є священний пагорб Морех (Морах, Моурах), назва якого не етимологізується ні осетинською, ні грузинською мовами. Відомі сакральні центри інших народів з аналогічною назвою. Зокрема, Морейя, де Авраам готувався до жертвопринесення свого первістка, кельтська Моріас чи Муріас, батьківщина Племен богині Дану, скандінавська Мора-стен «Камінь Мора», храмовий коплекс в Упсалі, земля Мо-Уру, що, начебто, згадується в зороастрійській «Бундахішн» і звідки різні елементи Традиції принесли амореї, маври та маорі в різні частини світу

Тут мешкало осетинське плем’я туалта (груз. «двалеті»), де великий хрест на пагорбі Морех доглядав клан білих («урс») туалта. Вважається, що це плем’я переселилося в Грузії з Північного Кавказу, з району Урсдон («Біловоддя») зі святилищем Мігдау, де головним жрецьким кланом були Дзугаєви (Дзугата, від «дзуг» — «гурт, група» як народноетимологічне випрямлення «дзуттагта» — «іудеї»; прізвища з даним коренем поширені серед осетин, а їх носії визначаються певним пієтетним ставленням до них представників інших кланів — Дзугкоєви, Дзуттагови, Дзутцата та ін.; ймовірно, переселення відбулося після загибелі іудейського Хазарського каганату).
Читать дальше →