Марія Воробець: Потенція

Потенція розгойдує хрести
Між зірковидним полумям фіалки,
Голубить світлоокий взір русалки
Край гумору вселірної струни.
 
Свистить в розгоні вітер межи віт,
Розхитуючи абсолютну непокірність
Переконань про поділ і про рівність,
Про віддзеркалення невидимих воріт.
 
Несамовито ріже дуба світ
Замотеличений причиною сумяття
І сновидінь людських тріщить багаття
Займаючи відрослий пустоцвіт.
 
Розвіює крило тіні димка
Бджолиний ніс збира нектар годаті,
І осідла грозу,   в веснянім платті
Співає радість, силу розгорта …

19.06.2017

Don't be shellfish...Tweet about this on TwitterShare on Google+Share on TumblrPin on PinterestShare on LinkedInShare on FacebookEmail this to someonePrint this page

Мария Воробец: Визитка

Визитной карточкой человека в пространстве является его энергетика. Все что человек представляет в жизни, на планете, является его энергией. Это все его мысли, действия, поступки, состояния. Энергетика человека меняется благодаря восприятию, а следовательно мышлению, способу существования. Уровень энергетики человека — это взаимодействие человека с пространством, а значит со вселенной.

Когда человек научится воспринимать мир с помощью всех своих тел, то есть на всех уровнях бытия, каждый сможет видеть мир во всей многомерности. От этого — сможет ориентироваться в пространстве. Тогда человеку не нужно будет учиться читать мысли ближнего, видение откроет понимание всего состояния людей и вообще всего пространства.

Вскоре профессию, должности и вообще места в обществе будут определять не по количеству денег, достигнутых благодаря манипуляции _самая низкая частота сознания , такая и энергетика_, а по уровню энергетики, которую излучает человек. Читать дальше →

Don't be shellfish...Tweet about this on TwitterShare on Google+Share on TumblrPin on PinterestShare on LinkedInShare on FacebookEmail this to someonePrint this page

Марія Воробець: Візитівка

  Візитною карткою людини в просторі являється її енергетика. Все що людина представляє в житті, на планеті, є її енергія. Це всі її думки, дії, вчинки, стани. Енергетика людини змінюється завдяки сприйняттю, а отже мисленню, способу існування. Рівень енергетики людини – це взаємодія людини з простором, а отже зі всесвітом.

Коли людина навчиться сприймати світ за допомогою всіх своїх тіл, тобто на всіх рівнях буття, кожен зможе бачити світ в усьому багатовиміррі. З цього – вміти орієнтуватись в просторі. Тоді людині не треба буде вчитись читати думки ближнього, бачення відкриє розуміння всього стану людей і взагалі всього простору.

Незабаром професію, посади і взагалі місця в суспільстві будуть визначатись не по кількості грошей, досягнутих завдяки маніпуляції _найнижча частота, така й енергетика_, а по рівню енергетики яку випромінює людина. Читать дальше →

Don't be shellfish...Tweet about this on TwitterShare on Google+Share on TumblrPin on PinterestShare on LinkedInShare on FacebookEmail this to someonePrint this page

Мария Воробец: Позволь себе быть собой / Дозволь собі бути собою

Почему мир микрокосма по мнению ученых отличается от мира макрокосма? Все опыты квантовой механики сводятся к выводу, что поведение микрочастиц полностью зависит от наблюдателя, при этом же микрочастицы проявляют невероятные возможности. Почему же на макроуровне такие возможности не наблюдаются, может наблюдатель напросто забыл свои возможности.

Возможности микромира известны — частица может находиться одновременно в нескольких местах, информация передается мгновенно на огромные расстояния и так далее. Итак мир микрокосма лепится только мыслью наблюдателя. Что же тогда с макрокосмом? Или наблюдатель не так наблюдает? Что же нанаблюдал наблюдатель своим мнением, что мир людей так ограничен в возможностях? Толи мысль слабая, то ли наблюдатель маленький?

Почему наблюдатель движет электронами, протонами и кварками так, что проявляются войны и катаклизмы? Что же это за наблюдатель такой?

Почему в таком совершенном мире с совершенным творцом, человек путается в выборе и воспринимает мир не целостно, благодаря чему и происходят все так называемые низкочастотные события?

Атон и Атом?

Когда Бору приснился сон, в котором видел солнце, вокруг него крутились планеты,  он пришел к открытию структуры атома.

А что сделал Атон в «конце» земной жизни? Вышел сквозь солнце, растворился в нем и стал Единым Богом со многими руками, в каждом из которой — ключ жизни?

Что такое атом? Атом, напомню от греческого — неделимый. А Атон, после того, как слился с солнцем и дал каждому руку — делимый? Читать дальше →

Don't be shellfish...Tweet about this on TwitterShare on Google+Share on TumblrPin on PinterestShare on LinkedInShare on FacebookEmail this to someonePrint this page

Марія Воробець: Космічна гра

КОСМІЧНА ГРА

«Постійно старайтесь сприйняти краще, що має на увазі ваш співрозмовник. Якщо навіть це буде звичайний предмет, то все ж треба знайти його найвище значення … Непридатний і навіть злочинний наставник, який говорить не по свідомості слухача »Аполоній Тіанський.

«… Чаклунство неприпустиме як протиприродне нагнітання простору »Аполоній Тіанський

«Пробуджена людина не слідує ніяким законам поведінки.

Немає таких правил і законів, яких вона повинна дотримуватися. Її поведінка визначається ситуацією і обставинами, які оточують її. Вона реагує на події та оточуючих її людей, подібно до дзеркала.

Після пробудження нікого не залишається, хто міг би вирішувати діяти їй чи ні відповідно до встановлених правил і законів. Її дії — спонтанні реакції на все, що відбувається навколо неї. Вона не вибирає — підкорятися або не підкорятися правилам.

Пробуджена людина діє не замислюючись. У її дій немає причин. Можна сказати, що вона подібна до електричного світла в кімнаті. У світлі кімнати розвиваються різні події, але саме світло не має ніякого значення.

Пробуджена людина — світло, яке просто світить, — нічого іншого вона не робить. Вона освітлює все те, що освітлено світлом, але не приймає в цих діях жодної участі.» Рамана Махарши Читать дальше →

Don't be shellfish...Tweet about this on TwitterShare on Google+Share on TumblrPin on PinterestShare on LinkedInShare on FacebookEmail this to someonePrint this page

Марія Ворбець: Відлуння

А в полі льон сіяє голубінню,
Блищить роса в ранковій правоті…
Тобі дано, небеснеє створіння,
Вбачати рай, мальований в тобі!

Тобі дано радіти кожній днині,
Збирать нектар надмислених красот –
Ти бачиш сон, в якому обрій синій
Закрили хмари, вже не до висот.

Забув про край, про ранній спалах сонця,
Про небограй чарованих пісень.
Але без них – не бачити й на донці
Життя розмаю, процвітання день.

Життя пректасне, все дано для того
Щоб жить в раю і споглядать блакить.
Відношення! Любов і більш нічого
Не дасть тобі наповнити цю мить.

Немає розвитку без тиші голубої,
Без крихітного горла соловя,
Нема буття без серця, що до всього
Відкрило світло, бо любов сія! Читать дальше →

Don't be shellfish...Tweet about this on TwitterShare on Google+Share on TumblrPin on PinterestShare on LinkedInShare on FacebookEmail this to someonePrint this page

Марія Воробець: Будь Буттям! (вірш)

Де місце, звідки ти прийшов?
Де те, відкіль тебе принесло?
Чи явище твоїх думок
Крізь обрій небуття воскресло?

Що проявило цей момент
В якому ти усе побачив?
Навмисно обраний сегмент
Ким в просторі тебе відзначив?

Чим ти відчув своє єство,
Коли збагнув, що є навколо?
Що проявило світу поле –
Багатолике мистецтво? Читать дальше →

Don't be shellfish...Tweet about this on TwitterShare on Google+Share on TumblrPin on PinterestShare on LinkedInShare on FacebookEmail this to someonePrint this page

Марія Воробець: Бачуй (вірш)

Бачуй

На Принебессі повнозвуччя арф
Дієзами органить по безмкежжю.
Хвилястий океан у безбережжі
Цілує простір радістю струмка.
Дзвенить життя, потік не замовка,
Літає простотіле зосереддя,
Бодай у тлінь? Навмисне осереддя
Дівочиться, ламає язика.
У дзвоні літ промовисто зітха
Вселірність тиші, вогнесвятість Духу
Розродження у полі аніруху,
Розтворення незримість виверта
У ясносвіт! Різдвяна мить єдина,
Єдине все! Від суєття думок
До Святомиті привела стежина
Променів серця, вдячності щовдох.
Смакотворіння обрій розмикає,
Нема країв, поміжродів нема —
Все ти в тобі, тобою небо сяє,
Тобою омивається весна.
Духотворінь веде крізь зиму літа,
Крізь опростоволосу неведінь
У живомить: цвітіння самоцвіту
З Лона Єдиного – пробудження Творінь.
Безмежні крила дихають любов’ю,
Розкривши всі обійми всіх обійм,
Радіє все, все відає тобою
В блакитнім взорі за промінням вій. Читать дальше →

Don't be shellfish...Tweet about this on TwitterShare on Google+Share on TumblrPin on PinterestShare on LinkedInShare on FacebookEmail this to someonePrint this page