Марія Воробець: Твори!

І ясна голова у мене,
Сизий млин тихо меле зерно…
Ще на дубі все листя зелене,
А Душа споглядає кіно

Про розмай. Набувається тиша
Переспівом горластих струмків,
Голубінню Земля наша дише,
Височінь заповняє мотив.

Ясно сонце розводить руками,
Ясноцінно свій твір промовля,
Всюдисуть проявля між думками
Зриму Радість жаданого дня!

Сопілки налаштовують вітер
І розносить природа дари,
Посміхнись до написаних літер,
Просторове блаженство бери

І неси!!! Хай кивають графіти,
Креслять в залишку сну циферблат.
Не губи, хай ці первісні квіти
Спонукають знайти думці лад.

Променіє забута світлиця
Вічних пращурів в миті буття,
Проявляються мудрості лиця,
І звучить Зореспівом Земля!

21.09.2019

Детали Марія Воробець

У мене нема біографії, як Творець я народжуюсь в миті, просто Перебуваю в Присутності.

Добавить комментарий