Данпарстад — готське місто на Дніпрі

У германській «Пісні про Аттілу» згадується столиця гуннів Данпарстад (Місто-на-Дніпрі), а біля нього ліс Мірквід (maere — «славний», kwid — «білий»). У пісні про Хльода та Анганта мовиться, що у володіннях Хейдрика в Гуналанді був знаменитий ліс Мірквід, а біля нього — священні для готів могили та знаменита скеля в Дан(с)парстаді. Ліс ототожнюємо з урочищем Білгород на правому березі річки Ірпінь (сучасне село Білогородка Києво-Святошинського району), де для оборони Києва із заходу було побудовано у 991 р. велике місто Білгород. Син Хейдріка Хльод підступно виманив у спадок священні могили та скелю і внаслідок цього отримав верховний титул правителя Гуналанду.

Саме ім’я Хльод вказує на його носія як на власника священних могил предків: дв.-ісланд. hlid, гот. hlaiv «могила», латин. clivus, ст.-грец. kleitys, литов. slaitas, дв.-сакс. hleo < індо-європ. * kloiuo «схил».

Одночасно ім’я Хльод може бути титулом правителя міста, що юридичний свій статус набував внаслідок заволодіння особливими священними місцями біля міста: рос., сербо-хорв. хлуд — «жердина, кийок, коромисло» чеськ. chloud «палка», польск. chled «палиця, посох», литов. sklandos «кіл», uzklanda «засув», латис. skanda(s) «частокіл» (звідси — Скандинавія , тобто «земля частоколів» — «віків»), дв.-інд. khandas «кусень». Порівняймо з літописною згадкою про те, що «сидіння на Галичиній могилі» рівнозначне поняттю княжіння в Галичі.

Можливо, тут у київському володарі Хльоді «Киї» слід бачити ведичного героя Сканду, бога війни, який як власне божество був включений у пантеон на межі християнської ери і ім’я його зазнало в Індії народноетимологічного «випрямлення» вже через незрозуміння індусами значення кореня khand-. Він — син Агні і Свахи (або шести дружин мудреців, тобто Плеяд).  Другим ім’ям Сканди є Кумара «Хлопчик«, що ми співставляємо з етнонімом «кіммерійці», носіями якого був таємничий пра-індоарійський етнос степів України. Вважається, що на сучасній карті України згадки про кіммерійців засвідчені топонімами Жмеринка, Ківерці (Кімерці) та Чемерин. У словниках В. Даля та Б. Грінченка наявне слово «чемер» зі значенням «чуб, вихор, хохол».

Згідно з ведичними легендами, Сканда-Кумара народився саме для того, щоб перемогти демонічного Тараку. Останній — це нiхто інший, як скіфський родоначальник Таргітай, ототожнений Геродотом із Геракломвід якого дніпрова Діва-Єхидна народила скіфських царів. В сенсі ідеологічного протистояння індомовних кімерійців та іраномовних скіфів цілком ймовірно відбиття цього факту в міфологічних генеалогічних легендах. Інший ворог Кумари Краунча — це ніхто інший, як слов’янський Горинич.

Індійські міфи нічого не говорять про помсту Кумарі-Сканді за вбивство Тараки. Але як прослідковується в етнічній історії України, вбивцеві відомстили — царські скіфи вигнали кіммерійців на захід і заволоділи могилами їхніх царів. Щоправда, на заході кіммерійці злилися з місцевим протокельтським населенням, внаслідок чого виник могутній етнос кельтів. Їхні нащадки — галати — на певний час повернулися в степи предків і розгромили скіфо-сарматську конаючу цивілізацію та, об’єднавшись з прийшлими з північного заходу готами (скандинавами), стали родоначальниками давньоукраїнського етносу, відомого вже в «Історії бритів» як «андекави» (анти — києва).

Добавить комментарий