Марія Воробець: Дзеркало

зеркало-106630Пелюстками троянди білої
Вкрито реальність твого серця!
Ти посміхнись в люстерце
До досконалості зрілої.

Ти посміхнись в свою Душу,
Де голубами-птахами
Бо відповідними знаками
Одухотворено сушу.

Ти посміхнись у просторі
Над вітровіттям тиші,
Загустотілі Ріші
Непроговіють осторонь.

Непродрімають хмарами
Обоєроздуту мантру,
З білого потіку гарту
Прийметься мить роздарами.

Прийметься сок вишнистості
Крізь розговілу зримість,
Ти мені свою милість
Розповновів в очистості.

В погляді звукоряду
Твоєї гармонії
Серця твого кокофонії
Просимфоніли розраду.

Окозабликані вервиці
Сонячного проміння
Крізь мислеобрази сині
Попроникали в сфериння.

Не прислуховуй до значення
Виникло-схованих рухів,
Опростолірених Духів
Не привертай до бачення.

Все воно є без обробки
Термінолистих краємухів.
Надтостирисько праєвнухів
Однозвиканило кроки.

До літеристого свідчення
Про невимовну споруду
Твого – напевне і буду,
Крізь розпротілого відчаю…

У відображенні серця
Світлої безпричинності
Образ святого мужчини
Виник в твоєму люстерці.

М.В.

21.06.2016

Детали Марія Воробець

У меня нет биографии, как Творец я Рождаюсь каждое мгновенье, просто Пребываю в Присутствии.

Добавить комментарий